Українські посадовці, медіа експерти, журналісти і лідери громадських організацій продовжують ділитися досвідом боротьби із дезінформацією в умовах війни з росією.
Академічний центр стратегічних комунікацій у Варшаві організував конференцію, учасниками якої були фахівці, що вже кілька років працюють на інформаційну безпеку не лише України, а і Польщі.
У той час як інші європейські країни лише вчаться боротися із пропагандою, Польща, як ніхто інший, давно розуміє небезпеки які несе росія. З драматичного українського досвіду – Польща зобов’язана зробити висновки і внести зміни у регулювання діяльності медіа — вважає заступниця голови Національної ради з питань телебачення, засновниця Академічного центру стратегічних комунікацій, доктор Аґнєшка Ґлап’як.
(fot. Radio Gdańsk)
Вона є редактором польсько-українського видання «Українські медіа перед обличчям війни. Правові норми та досвід», яке було презентовано на конференції. Книга є у вільному доступі двома мовами. У книжці йдеться про формування суспільної свідомості, про війну наративів і про вміння протистояти російським фейкам.
Як зауважив заступник міністра оборони України Андрій Шевченко, пропаганда часто діє під прикриттям плюралізму думок і журналістських стандартів. Це означає, що не можна балансувати правду брехнею – навіть якщо (ймовірні агенти російського впливу) будуть вас звинувачувати в утисках свободи слова.
Fot: Radio Gdańsk / Dmytro Wasylczuk
– Дратує, сердить і засмучує тенденція, яку ми бачимо зараз в іноземних медіа. Для якої навіть придумали слово Bothsideizm. Дві сторони. Bothsideizm. Коли журналіст бездумно ретранслює дві різні точки зору, не задумуючись над тим – де насправді правда. Якщо одна сторона каже що йде дощ, а інша сторона каже що світить сонце. То робота журналіста не просто сказати, що є дві точки зору. А мабуть, в першу чергу, його робота, виглянути за вікно і подивитися – що там насправді? І повідомити про це своєму читачу або глядачу. Тому мені здається, що у професійній сфері, ось це – набагато більше зараз виклик. Як не піддатися на зловживання канонами свободи слова і цим самим не допомагати російській пропаганді, наголосив заступник міністра оборони.
Андрій Шевченко також згадав про швидку і ефективну підтримку з боку Міністерства оборони Польщі та польського суспільства. І розповів про роль керованого ним Медіацентру, який надає всебічну підтримку іноземним журналістам, які висвітлюють війну в Україні.
(fot. Akademickie Centrum Komunikacji Strategicznej)
ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ МАЮТЬ РЕАЛЬНІ НАСЛІДКИ НА ПОЛІ БОЮ.
– Сьогодні росіяни використовують інформаційні атаки не лише для досягнення політичних цілей. Це зброя, яку вони використовують для досягнення реальних і дуже конкретних переваг на полі бою. Росіяни лякати вміють і вони це використовують. Вони використовують усі чотири типи дезінформації: «видаляти», «перекручувати», «відволікати» і «залякувати».
ЧОМУ НЕ ВАРТО РОЗДІЛЯТИ ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ У РІЗНИХ ДЕРЖАВАХ?
– Я переконаний, що неправильно думати про окрему інформаційну війну, яку Росія веде в Україні. А другу війну вона веде в Польщі. А третю, четверту в Білорусії і Молдові. Це все елементи однієї інформаційної або гібридної кампанії. Коли Росія намагається використовувати історичні питання між Україною і Польщею для того щоб розсварити українців та поляків, то у Москві на це дивляться лише як на елемент більшої кампанії дезінформації, до якої належать і розмови про «нацистів» у Польщі та в Україні. І розмови про те що Росії потрібно віддати Східну Європу як її зону впливу. І розмови про те, що санкції у світі не працюють і таке інше. Тому для фахівця з комунікації, не повинно бути окремо українського кейсу чи польського кейсу. Має бути єдина спільна картина із якою ми маємо справу.
ТРЕБА МОБІЛІЗУВАТИ ВСІ РЕСУРСИ, А НЕ ЛИШЕ ДЕРЖАВНІ
– Для ефективного протистояння російській інформаційній машині, потрібно мобілізувати всі ресурси, а не лише державні. Потрібно спиратися на енергію, таланти і ресурси поза межами державних можливостей, наголошує Андрій Шевченко.
– У нас справді був приклад утворення медіацентру «Україна», який з’явився одразу після початку повномасштабної війни. Ми утворили чотири майданчики: у Львові, Києві, Харкові та Одесі. І завданням було допомагати іноземним журналістам, які приїхали до України, розповідати про війну. За перший рік роботи цього медіа-центру, пройшло через нього 4 тисячі журналістів. Чотири тисячі представників іноземних медіа.
Fot: Akademickie Centrum Komunikacji Strategicznej
ЧОМУ КОНТЕКСТ ВІЙНИ ВАЖЛИВИЙ?
– Ми недооцінювати наскільки важливо пояснювати іноземцям контекст. Якщо ми нічого не говоримо про те, що московська церква працювала в Україні як підрозділ Федеральної служби безпеки росії, то затримання священників, обшуки, можуть сприйматися як переслідування свободи релігії (свободи совісті). Якщо ми нічого не пояснюємо, що москва використовувала культуру для знищення національної ідентичності, то демонтаж пам’ятників Пушкіну і перейменування вулиць в українських містах, сприйматиметься як середньовічне варварство. Тому надзвичайно важливо пояснювати контекст в якому відбувається ця війна. І як питання історії, питання не очевидні, пов’язані з цією війною, зауважує Андрій Шевченко.
ВІЙНА НАРАТИВІВ
Платформа «Stop Fake» заснована Києво-Могилянською академією з метою запровадження в Україні високих стандартів журналістської освіти, підвищення рівня медіаграмотності, інформування про небезпеки пропаганди. Її засновник і головний редактор, доктор Євген Федченко говорить, що сучасна війна є також війною наративів. А інформаційні технології – стають універсальними інструментами нав’язування аудиторії контенту і контролю.
– Ми, як організація, яка досліджує дезінформацію вже 9 років, розглядаючи її не лише в українському контексті, а і в глобальному. Ми розуміємо що це є глобальне явище. Його не можна побороти лише в одній чи в кількох країнах. Її можна побороти лише на глобальному рівні, застосовуючи всі наявні інструменти: і законодавчий, і саморегулятивний, і медіаграмотність, і fact-cheking. Тобто всі інструменти. Кожен з них має свою специфіку, але, коли вони працюють разом, вони дають максимальний ефект і максимальний результат. Тому з цієї точки зору, для України дуже важливо, що Польща є нашим союзником у цій боротьбі.
ПОЛЬЩА РОЗУМІЄ ЗАГРОЗИ
– Польща робить активні кроки щоби показати, як вона бореться з дезінформацією. І це, з точки зору виробників fake news, дуже важливо тому, що вони шукають слабкість. Якщо вони бачать, що є спротив, вони тоді діють вже зовсім в іншій парадигмі і мають витрачати свої сили на те, щоби захищатися, змінювати тактику і так далі. Тобто потрібно боротися і для цього є дуже багато різних інструментів.
Чи могли би ви простими словами розповісти, якими правилами слід керуватися аби мати імунітет до дезінформаційних кампаній?
(fot. Radio Gdańsk/Justyna Skowronek)
– Правило номер один. – Перевіряти будь-яку інформацію. Особливо, якщо ви бачите, що вона написана дуже емоційною мовою. Якісь абсолютно нові речі для вас з’являються, які ви раніше ніколи не бачили і навіть не думали про це. Якщо ви бачите підміну фактів якимось емоційними коментарями. Це має бути одним із сигналів про те, що на цю інформацію потрібно звернути увагу. І витратити кілька хвилин на те, щоб перевірити:
- Яке є джерело у цієї інформації? Чи там взагалі є джерело?
- Чому вона з’явилася саме зараз?
- Яка лексика використовується?
– Інколи для того щоб перевірити інформацію, достатньо одного кліку, однієї хвилини, перед тим як почати емоційно це розповсюджувати в соціальних мережах. Тому що це, на жаль, те, що відбувається: більшість людей – тиражують, розповсюджують, множать інформацію навіть не намагаючись її перевірити або навіть інколи не намагаючись її дочитати до кінця. Це створює дуже вигідні передумови для того, щоб ворог міг маніпулювати емоціями людей на свою користь.
Чи достатніми, на вашу думку, є рівень усвідомлення загроз і рівень протидії російській пропаганді у Польщі?
– Польща, це одна з тих країн, яка однією з перших почала реагувати на такі прояви інформаційної війни. І тут серед політичного і військового керівництва є розуміння того, наскільки це є потужний інструмент впливу (або може бути) якщо він не буде врегульований. Але дуже важливо і те, що ця проблема ідентифікується. Тому що це є перший крок до того, щоб почати вживати якісь конкретні заходи, які будуть мінімізувати присутність російської дезінформації, розповів Євген Федченко.
(fot. Akademickie Centrum Komunikacji Strategicznej)
На жаль ми живемо в умовах гібридної військової агресії. І хоча у Польщі не відбувається жодних військових дій, але ми мусимо усвідомити, що росіяни вже тут. Вони присутні в інформаційному просторі, у соціальних мережах. І вони роблять свої брудні справи. Тому так важливо займатися медіаосвітою починаючи з молодших класів, а медіаграмотність у Польщі, як і в Україні, має розглядатися як частина безпекової політики.
Публікацію польською мовою можна почитати за посиланням
Media w obliczu wojny: Ukraina przekazuje Polakom ważne doświadczenie
